Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради

Істерика — це не «погана поведінка», а сигнал. Дитина не завжди вміє словами пояснити, що з нею відбувається, тому «говорить» емоціями. У шкільному середовищі це особливо помітно.

1. Істерика — це про перевантаження Найчастіші причини: емоційне або сенсорне перевантаження; страх помилки чи осуду; конфлікт з однокласниками; втома, голод, погане самопочуття; потреба у відчутті безпеки. У початковій школі нервова система ще незріла, тому саморегуляція тільки формується.

2. Дитина в істериці не «чує» Під час сильного емоційного вибуху логіка не працює. Пояснення, нотації та моралізування в цей момент неефективні. Спочатку — заспокоєння, потім — розмова.

3. Головне - спокій дорослого Емоційний стан педагога або вихователя «заряджає». Якщо дорослий підвищує голос - хвиля тільки посилюється.Спокійний тон, короткі фрази, нейтральна позиція тіла допомагають стабілізувати ситуацію.

4. Не принижувати і публічно «не виховувати» Істерика перед класом - вже стрес. Публічні зауваження або сарказм можуть закріпити небажану поведінку та знизити довіру.

5. «Після» - обов’язково розмова Коли дитина заспокоїлася: назвати емоцію («Ти дуже розсердився»); допомогти усвідомити причину; разом знайти інший спосіб реагування наступного разу.

6. Профілактика важливіша за реагування У шкільному середовищі допомагають: зрозумілі правила; передбачуваність; «куточок тиші» або можливість короткої паузи; регулярне проговорювання емоцій.

Головне: за кожною істерикою стоїть потреба. Завдання дорослого - не «зламати» реакцію, а навчити дитину безпечного способу її вираження.