ЖАРКО Іван Тихонович
Розвиток нашого суспільства характеризується насамперед новими взаємовідносинами між людьми, уважним, навіть трепетним ставленням як до історії давно минулих часів, так і до подій сьогоднішніх. А ми, педагоги, учні завжди з великою пошаною та любов’ю згадуємо тих вчителів, які всю душу віддавали улюбленій справі, для яких школа була рідним домом. Наша сьогоднішня розповідь про таку людину, вчителя, керівника, якому у 2010 році виповнилося б 95 років – Жарко Івана Тихоновича.
Жарко Іван Тихонович народився 27 вересня 1915 року в селі Михайлівка Кам’янського району Черкаської області, в родині селянина. Після закінчення середньої школи вступив до Черкаського педагогічного інституту, де отримав спеціальність учителя математики, деякий час працював у Звенигородці. У 1939 році був призваний до лав Радянської армії для проходження строкової служби. Та у зв’язку із початком Фінської, а потім і Великої Вітчизняної війни служба юнака затягнулась. Починав Іван Тихонович війну в Заполяр’ї сержантом, а закінчив її замісником начальника штабу артилерійської бригади у званні майора. За хоробрість та відвагу нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни, Червоного Прапору, багатьма медалями.
Після звільнення із рядів армії у 1947 році Іван Тихонович працював на посаді заступника, а потім і директора Смілянської середньої школи №3. У 1961 році був призначений на посаду завідувача міського відділу освіти, на якій пропрацював до 1973 року. Змінила його на цій посаді Рибчинська Майя Григорівна. До виходу на пенсію у 1975 році Іван Тихонович був директором середньої школи №2. За багаторічну сумлінну працю Іван Тихонович був нагороджений «Орденом Леніна», медалями, грамотами.
Іван Тихонович був активним громадянином рідного міста, протягом багатьох років був депутатом міської ради, головою Товариства «Знання». Після виходу на пенсію він продовжував активну громадську діяльність, тісно співпрацював із Товариством ветеранів Сміли.
Івана Тихоновича Жарко не стало 21 квітня 1991 року. Та світла пам’ять про нього залишилась у серцях всіх людей, які знали та цінували цю людину. Він був розуміючим, добрим та водночас вимогливим керівником, якого пам’ятає багато поколінь випускників нашої школи, вчителі-колеги. Він ніколи не залишався байдужим до людей, умів вислухати, підтримати, допомагав знайти вихід із складної ситуації. Завжди радів успіхам та досягненням своїх учнів та колег. Весь свій час віддавав улюбленій справі, завжди знаходив розуміння та підтримку власної родини – дружини Лариси Миколаївни та двох дітей.
Ми пам’ятаємо про світле, чесне та відкрите серце педагога, про його добрі справи. А біографічні матеріали, фотографії та спогади випускників Івана Тихоновича зберігаються в музеї школи №3-колегіуму. Взагалі, роботі з ветеранами в нашому закладі приділяється значна увага. Всі учні школи-колегіуму є активними учасниками клубу «Турбота», постійно надають посильну допомогу ветеранам, людям похилого віку, вітають вчителів-ветеранів та ветеранів, які проживають у мікрорайоні школи, із святами.
Світлана Рогач, керівник прес-центру школи №3-колегіуму